ПАМ’ЯТАЄМО. ЄДНАЄМО. ПЕРЕМОЖЕМО
Ми, нове покоління, яке не звикло до дискомфорту, далеко не повністю усвідомлюємо весь біль і трагедію 1932-33 років. Для нас – це страшна дата у календарі, перев’язана чорною стрічкою. А для мільйонів українців того часу – голодна виснажлива трагедія, перепоясана болем та гіркотою, останніми крихтами черствого хліба та ледь видними краплями напівпорожнього кухлика молока.
Так, ми, дякувати Богу, про цей біль чуємо лише від очевидців. Лише сторінки з газет та журналів, шкільні підручники та фотографії передають нам усю гіркоту цієї дати. Але ми про неї знаємо. Ми її пам’ятаємо. Ми вшановуємо тих, хто став жертвою страшного геноциду проти українського народу.
Перегукуючись із сьогоденням, минувшина 90-літньої давності болить і зараз. Адже і зараз нас знищують. Нас, миролюбних, щирих українців, окрилених піснею та благословенних працею, намагаються зламати, не розуміючи, що українці – це незламність. Це сила. Це віра. Бо нас єднає любов. Бо нам допомагає молитва. Бо нас береже Господь. Бо наша історія, якщо їй навіть 90 років, нагадує нам про те, що ми вистояли. Вистояли тоді. Вистоїмо і зараз!
Вічна пам'ять тим, хто загинув мученицькою смертю.
Саме до 90-річчя від Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору у нашій школі пройшов ряд заходів.
Зокрема, учні підготували арт-інсталяцію та виставку інформаційних матеріалів, переглядали відеоролик та провели пізнавальний радіоефір на тему Голодомору 32-33 років.
У актовій залі навчального закладу для школярів відбулися живі екскурсії та тематичне засідання, які провели члени учнівського самоврядування. Всі мали змогу долучитися до Всеукраїнської акції «Засвіти свічку пам’яті» і запалити свій вогник, щоб осяяти темряву незабутньої людської трагедії.
А на знак пам’яті, єднання та перемоги (саме таким був лейтмотив сьогоднішніх заходів) на дверях кожного класу школи «зацвіли» незабудки – символ пам'яті жертв Голодомору.
