Зустріч зі звільненим із полону військовим
Тематичним продовженням урочистих заходів, які відбулися сьогодні в нашому навчальному закладі, стала зустріч військового, звільненого з полону, Андрія Шахнова та його дружини Катерина Шахнова з учнями 9-А, а згодом 7-А та 7-В класів.
Пан Андрій попри важкі спогади погодився розповісти учням деякі моменти найстрашнішого періоду свого життя, проведеного в полоні ворога.
"Якщо військові росії йдуть на війну, щоб померти, то українські - щоб жити", - каже ветеран ЗСУ.
Багато про що слухати без сліз було неможливо. У класі панувала мертва тиша, коли військовий говорив.
Було безліч питань, на які Андрій Павлович відверто відповідав, пригадуючи те, що ми не можемо уявити собі навіть найстрашнішим сценарієм документального фільму. Проте він вистояв. Не зламався. Віра в те, що його чекають, допомагала виживати щодня. І за цю віру тут, у тилу, боролася його сім'я, зокрема, кохана дружина Катерина, котра так само вперто й завзято вірила, що Андрій обов'язково повернеться додому. Вірила і робила для цього все можливе.
Пригадую, з яким бойовим настроєм пані Катерина завжди розповідала, що саме робить для того, щоб чоловіка обміняли, звільнили. Ми завжди дивувалися, звідки вона бере сили та впевненість. І Катя відповідала: "Якщо Андрій там тримається, то чи маю я право опускати руки тут?"
І цього не має права робити жоден із нас. Адже лише разом кожен на своєму фронті ми зможемо здолати того, хто посягає на нашу незламність та незалежність.
Спасибі, воїни, за те, що ми маємо сьогодні та завдяки вам впевнені, що завтра теж настане!
