Зустріч із мамою Героя
Страшна, жорстока, безжальна, холодна… І це не лише про війну. Це про реальність, у якій живе сьогодні мати. Мати, котра берегла свого сина, леліяла, колихала, сварила, повчала, чекала… І завжди любила. Любить і зараз. Особливо спогади. І фото, звідки він так тепло і знайомо усміхається. Жаль тільки, що це фото … з чорною стрічкою. Всі його фото сьогодні з чорною стрічкою, бо був день, була мить, котра розділила життя на «до» та «після». Мить, коли мати здригнулася від болю, коли серце на цю мить зупинилося, бо десь у іншому кінці країни перестала битися його частинка. Світ потемнів, світ на неї одягнув чорну хустину. Чорними стрічками поперев’язував кожен день її життя. Мереживо, але чорне…
Загинув її син, полігши смертю Героя, з першого ж дня війни ставши на захист України. Не стало випускника нашої школи Олександра Лучки, посрібливши сивиною скроні нашої шкільної історії.
І сьогодні, коли ця страшна війна підступно святкує своє 4-річчя, ми всупереч болю зібралися, щоб вшанувати пам'ять Сашка, щоб віддати честь і шану матері, котра щодня витираючи сльози, йде далі. Змушує себе йти, бо інакше марна була б жертва її сина.
Організатором зустрічі стала класна керівниця 10-А класу Марина Олександрівна Квик, яка запросила пані Віталію, щоб разом згадати найсвітліші миті життя нашого Захисника. Спогадами поділилася і класна керівниця Сашка, вчителька історії нашої школи Олена Юріївна Алексик.
Учні підготували відеоролик-спогад про Олександра Лучку, зачитували поезії, слухали розповіді.
На зустріч завітали і однокласники воїна-Героя, які теж добрим спогадом розворушили історію свого шкільного життя.
Учасники заходу запалили свічку пам’яті та хвилиною мовчання згадали того, хто так тепло усміхався до них із фото з чорною стрічкою…
Сашко пішов воювати у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади. І дуже символічним стало те, що днями бійці саме цієї бригади за нашу волонтерську діяльність та допомогу передали нам прапор зі своїми підписами.
Хай же майоріє він над нашими долями, над долею нашої незламної України як знак нескореності, як знак мужності та неодмінної Перемоги.
Слава Україні! Героям слава! Вони не вмирають, просто перестають іти з нами поряд у земному житті… Честь!
